Шевченко – надбання всього світу
Тарас Шевченко – найбільш відомий українець на планеті. Відразу й не скажеш, ким він більше був – письменником, поетом, художником. Очевидно одне – він був людиною складної долі. Проте важкі життєві перипетії не вплинули на цінність його творчої спадщини для нащадків. Його твори з інтересом вивчають минулі, нинішні та, напевно, вивчатимуть і наступні покоління.
Доторкнулися до таланту генія й учасники «Шевченківських читань», які відбулися в ПДУ. Запрошеним до розмови про те, ким є Тарас Григорович не тільки для українців, а й для всього світу, був і кореспондент «Гомону». Подія справила на нього глибоке враження, про що повідомляється на газетній шпальті № 3.
Автор придністровської Конституції
Він народився в одному з молдавських сіл Рибницького району, а все життя був справжнім інтернаціоналістом. Він захищав Батьківщину від фашистів, і пізнав гнів націоналістів, через що був змушений покинути Кишинів, де викладав на юридичному факультеті університету. Все це про Василя Яковлєва, якого називають автором Основного закону ПМР.
Провідний правознавець МРСР на зорі 90-х повернувся на батьківщину. Одним із перших у когорті засновників придністровської державності усвідомив, що без власної системи освіти молода республіка не матиме майбутнього. Його називають батьком ПДУ, родоначальником юридичної освіти в Придністров’ї. За ідеологічними переконаннями він дійсно не вписувався в капіталізм, що тоді зароджувався. Проте ідеологія не мала великого значення, коли людина була науковим світочем, факелом, що освітлює шлях іншим.
В пам’ять про Педагога з великої літери, юриста, полум’яного борця за рівноправність народів Василя Яковлєва його учні та послідовники організували в головному виші проведення Х ювілейних «Яковлєвських читань». Кореспондент газети звернув увагу на актуальність порушеної учасниками наукового форуму теми про адаптацію юридичної науки та освіти до змін століття – інформаційних технологій. Докладніше читайте на сторінці 2.
Командири виробництва
Якими тільки епітетами не нагороджують керівників промислових та аграрних підприємств. І бос, і господар, а раніше в Молдавії ще й так: «червоні директори». Наприкінці 80-х – початку 90-х минулого століття націоналісти, що біснувалися в злості, саме їх вважали творцями придністровської державності. Їм було незрозуміло, що придністровську державність створив сам Народ. Та що казати, якщо перший Президент ПМР Ігор Смирнов, народний лідер, теж походить із того самого «директорського корпусу».
Минали роки, змінювалися суспільно-політичні формації, а роль керівника виробництва ставала ще більш значущою. Такі відповідальні за долі інших людей директори 25 років тому створили Спілку промисловців, аграріїв та підприємців. Чверть століття тому на світ з’явилося громадське формування роботодавців, одне з наймасовіших у республіці. На сьогодні СПАП перебуває в конструктивному діалозі з Урядом, ФПП, щоб разом зміцнювати економічний потенціал країни, робити життя придністровців кращим. Про недавнє минуле, сьогодення та майбутнє об’єднання тих, хто очолює суб’єкти господарювання, відкриває нові виробництва, створює робочі місця, загалом, працює на благо республіки, читачі газети можуть дізнатися на сторінці 5.
Ви думаєте, це просто бантики…
До чого тільки не вдаються індивідуальні підприємці, яку царину діяльності не освоюють. Це люди, які не бояться ризикнути, поставити на кін буквально все, щоб ні від кого не залежати й бути самому собі роботодавцем. Іще прагнуть діставати від роботи не лише прибуток, а й задоволення.
До таких сміливо можна віднести тираспольчанку Олександру Бернацьку. Її захоплення виготовленням різноманітних аксесуарів для підкреслення краси жінки, трансформувалося з хобі у власну справу. Її вироби зроблені працелюбними та чуйними руками, що тільки підвищує їхню цінність і в прямому, і в переносному сенсі.
Наш позаштатний кореспондент приміряв усе це на себе, а враженнями про створену красу поділився з читачами на останній шпальті газети.
Головне фото Марії Білоцької