Четверг, августа 24

«Гомін»

«Гомін» — Полную версию газеты читайте в бумажном варианте

Розсекречена війна – 2008:  хто її розпочав і якою ціною перемогли

Розсекречена війна – 2008: хто її розпочав і якою ціною перемогли

«Гомін», Общество
Восьмого серпня виповнюється дев’ять років від початку «примушування до миру» Грузії або миротворчої операції російських військ у Південній Осетії. Варто нагадати, що цей конфлікт розпочався тому, що грузинські війська напали на Південну Осетію, в результаті чого загинули й кілька російських миротворців. Власне, перестрілки між грузинськими та осетинськими військами, а також авіанальоти грузин на територію Південної Осетії почалися ще наприкінці липня, напередодні війни було досягнуто згоди про припинення вогню, але грузинська сторона цієї угоди дотримуватися не стала. У результаті, після загибелі наших миротворців і бомбардування Цхінвала, Росія відповіла, увівши свої Збройні сили. Інформаційна кампанія, розгорнута тоді проти Росії, була безпрецедентною. Її звинувачували у «віроломному
Незалежна Південна Осетія –  краща вдячність російським миротворцям

Незалежна Південна Осетія – краща вдячність російським миротворцям

«Гомін», Общество
Рівно вісім років тому, 8 серпня 2008 року, спалахнув воєнний конфлікт між Грузією, з одного боку, і самопроголошеними республіками Південною Осетією та Абхазією – з іншого. Михайло Саакашвілі 7 серпня 2008 року вибрав слушний момент, коли увага всього світу була прикована до відкриття Олімпійських ігор у Пекіні, й оголосив початок операції «Чисте поле», метою якої було знищення Республіки Південна Осетія. Саме в день Олімпійського перемир’я, за традицією, навіть вороги відкладають убік зброю. Для прикриття своєї віроломної мети керівництво Грузії використовувало брехню і лукавство. Так, у вівторок, 7 серпня у своєму зверненні до народу Грузії Президент Саакашвілі заявив, що віддав грузинським військам наказ зупинити вогонь у зоні конфлікту. Але вже через кілька годин після цього Грузія н
Увічнили пам’ять футбольного  тренера Є. Я. Шинкаренка

Увічнили пам’ять футбольного тренера Є. Я. Шинкаренка

«Гомін»
Начальник Державної служби зі спорту ПМР В’ячеслав Соколенко 8 червня підписав наказ, згідно з яким республіканському стадіону було присвоєно ім’я Євгена Шинкаренка. Рішення було прийнято з метою увічнення пам’яті заслуженого тренера МССР та ПМР. Він народився в 1942 році в Саратському районі Одеської області. Строкова військова служба проходила в Тираспольському гарнізоні, грав за одну з найсильніших у Молдавії армійських команд – «Темп». По закінченні служби залишився в місті на Дністрі. Пізніше виступав за слободзейський «Колос» і тираспольську «Енергію». Ці команди були тоді найсильнішими в Молдавії. На полі Є. Я. Шинкаренко діяв грамотно і чітко, вже тоді в ньому проявилися задатки неабиякого тренера. Свій тренерський шлях він розпочав з юнацьких футбольних команд Слободзейського ра
Хай завжди буде сонце

Хай завжди буде сонце

«Гомін», Спецпроекты
Здавалося, що завжди буде так, як у дитячій пісні «Хай завжди буде сонце». Сонце, небо, мама... Ніхто й подумати не міг, що дідусеві розповіді про Велику Вітчизняну війну стануть не єдиними на класних годинах. Нам, народженим у Радянському Союзі через чверть століття після падіння фашистської Німеччини, не могло спасти на думку, що ми самі станемо учасниками військових дій. Мені 21 рік, чоловікові – 24, синові ще немає і двох років. Чоловік – кухар у громадському харчуванні, я – студентка, майбутній педагог. Ми – представники мирних професій. Коли почалися бойові дії, чоловік відправив мене з сином до батьків у Крим. Ледве витримали в розлуці чотири місяці. Влітку повернулися додому. Він зустрів нас на залізничному вокзалі в Тирасполі 18 червня 1992 року. Це було напередодні ночі випускно
Головна подія Великої Вітчизняної – Перемога!

Головна подія Великої Вітчизняної – Перемога!

«Гомін», О людях
По-справжньому сильні духом люди свої справи та вчинки ніколи не звеличують. І гучних слів не терплять. Тому нам, журналістам, непросто «отримати пропуск» в їхню душу. Розповідати про війну і випробування, які випали на її долю у воєнні роки, Марія Артемівна Анарбаєва не любить. Ніби воєнне лихоліття і важке повоєнне життя обійшли її стороною, не опалили душу, не завдали горя, не поранили її серце. Було все, але вона вистояла: у війні, у сімейних негараздах, проти поглядів недовіри й засудження, проти загибелі улюбленого сина, проти власної пам’яті, яка досі ворушить сторінки минулого... Її очі – по-дитячому ясні й по-старечому мудрі, з блиском розуму і думки, зі світлом невичерпної доброти. Під поглядом таких очей відпочиваєш душею, як в нестерпну спеку рятуєшся в тіні вікового дерева.
Малий бізнес – велика відповідальність

Малий бізнес – велика відповідальність

«Гомін», О людях
Аграрія часто порівнюють з воїном. І це справедливо. Адже в старовину хліборобові часто доводилося міняти соху на меч і захищати рідну землю. Боротьбу за врожай йому доводилося поєднувати з битвою на полі бою. Часи змінилися. Супостати хоч і прагнуть зіпсувати нам життя, але завдяки Росії не наважаться знову прийти до нас із вогнем і мечем. І хлібороб веде властиву йому битву за урожай. Якщо професіоналізм його високий, то й земля не підкачає. Сталося так, що два професіонали з села Глине Слободзейського району – агроном Антон Ганган та інженер Михайло Бойко – вирішили в 2000 році об’єднати свої зусилля. Спочатку взяли в колгоспі «Дружба народів» землю в оренду, а коли настав час, вони заснували товариство з обмеженою відповідальністю «Спікул». Не часто так буває навіть серед родичів, що
25 років – життя лише починається

25 років – життя лише починається

«Гомін»
Нині неможливо уявити собі життя без технологічних новинок. На кожному кроці, незалежно від того, де ми є: вдома чи в інституті, в лісі чи на річці, в горах чи в небі... Всюди можна спілкуватися за допомогою мобільних телефонів, ґаджетів, які дають можливість слухати музику, дивитися кіно або останні новини у світі за будь-яких умов. Придністровське телебачення, яке незабаром відзначатиме свій 25-річний ювілей, крокує в ногу з часом і також може порадувати своїх прихильників великою кількістю програм і передач власного виробництва. Якісний медійний продукт охоплює практично всіх жителів нашого краю. «Сьогодні тут працює креативна професійна команда у кількості 318 людей, з якими можна досягти високих результатів, удосконалити роботу телеканалу. Над чим ми й трудимося», – говорить нинішні
ФЕНОМЕН РОСІЙСЬКОЇ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДНІСТРІ

ФЕНОМЕН РОСІЙСЬКОЇ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДНІСТРІ

«Гомін»
Тема круглого столу, що відбувся 1 серпня в столичній готельній компанії «Росія», була сформульована так: «Феномен російської миротворчої діяльності на Дністрі: 25 років миру і стабільності в епіцентрі геополітичних перетворень». Форум був організований недавно створеним у ПМР Інститутом соціально-політичних досліджень і регіонального розвитку (ІС-ПДіРР). У його роботі взяли участь експерти з Придністров’я, Молдови, України, Росії, Білорусі, Абхазії, Південної Осетії та Сербії. На початку роботи круглого столу директор ІС-ПДіРР Ігор Шорников пояснив, чому захід проводиться саме 1 серпня: це день 25-річчя закінчення війни 1992 року, день, який по праву може вважатися Днем Перемоги придністровського народу над націоналістами Молдови. Молдова в ювілейний для миротворчої операції на Дністрі
Нова будівля Рибницької СШ № 6

Нова будівля Рибницької СШ № 6

«Гомін»
У Рибниці за програмою АНО «Євразійська інтеграція» закінчується зведення нової будівлі середньої школи № 6. У неї переселиться майже 1000 учнів, які нині навчаються у будівлі, спорудженій хоч і в центрі міста, але понад півстоліття тому. Навчальні приміщення уже давно не вміщують велику кількість дітей, яких у класах найчастіше понад 30. Їдальня розташовується в актовій залі, а спортзал – у сирому, облупленому напівпідвальному приміщенні. Початковій школі взагалі місця не вистачило, і її тимчасово переселили в дитячий садок. Напередодні директор СШ № 6 Наталія Вікторівна Романовська змогла ознайомитися з новою будівлею, яку звели по сусідству, подивитися планування, актову і спортивну зали, класні кімнати та їдальню. Свої емоції вона не приховувала – побачене перевершило всі очікування:
На вулиці скрипка грає

На вулиці скрипка грає

«Гомін»
Остання неділя липня стала визначною для мешканців будинку № 8/2 на вулиці Комсомольській міста Тирасполя: будинку виповнилося 50 років від часу введення його в експлуатацію. Тут ще живуть ті, хто першим переступив поріг свого помешкання піввіку тому. Люди настільки ретельно дбають про свій дім, що він має вигляд новенької, щойно завершеної споруди. На вікнах під’їздів – квіти й фіраночки, всюди чистенько, усе сяє чистотою. У дворі – яскраві клумби, засаджені духмяними травами та яскравими квітами, лавочки, альтанки. Уміють же люди берегти своє майно! У будинку немає жодного байдужого, хто живе за принципом: «Після мене хоч потоп» чи «Моя хата скраю». І старим, і малим – усім небайдуже, у якому стані буде їхній дім. Надію Медушевську вже багато років тому обрали головою будинку. До