З любов’ю до Кам’янки
Фотографії мальовничих пейзажів з таким написом з’явилися на вулицях міста напередодні Дня Кам’янки. Вони привертали увагу туристів і відпочивальників санаторію «Дністер», немов підказуючи, якими історичними й архітектурними пам’ятниками славиться цей затишний куточок Придністров’я. У місцевих жителів – викликали заслужену гордість, адже зуміли вони зберегти самобутність і водночас надати місту сучасний вигляд.
Як городяни роблять своє місто красивим і комфортним, хто переміг у щорічному конкурсі «Благоустрій Кам’янки», читайте на стор. 4.
Ім’я в літописі рідного краю
Володимиру Івановичу Степанову – Героєві Соціалістичної праці, уродженцеві с. Паркани, 2 серпня могло б виповнитися 100 років.
Вперше про бригадира колгоспу імені Леніна Тираспольського району Молдавської РСР заговорили на весь Радянський Союз наприкінці 50-х.
Про відому особистість, про людину, яка чесно і самовіддано працювала на благо рідного села та його людей – на стор. 6.
Нашого цвіту по всьому світу
«Я – мешканка Придністров’я, єдиної держави за межами України, де, нарівні з російською і молдавською, офіційною визнана й українська мова. Третина населення регіону – українці. Як українка за походженням, я вважаю своїм обов’язком знати мову, історію і культуру свого роду. Розмовляючи українською, я відчуваю себе намистинкою, частинкою коштовного українського намиста».
Як українці Придністров’я зберігають свою мову і культуру ви можете прочитати на стор. 9.
Придністров’я – моя друга домівка
У кожного з нас є рідний дім, в якому ми народилися, виросли, де минуло наше дитинство, шкільні та юнацькі роки, де залишилися найкращі спогади тієї безтурботної пори.
У голови Спілки українців Придністров’я ім. О. Бута Петра Богуцького такий дім залишився в Тульчинському районі Вінницької області.
Про людей, для яких Придністров’я стало найкращою домівкою – читайте на стор. 12.