До 150-річчя з дня народження Лесі Українки
Перлина української літератури
На її честь називають вулиці, театри, будинки культури, бібліотеки, університети, відкривають музеї і пам’ятники, її обличчя зустрічається на купюрах і монетах, а українці вважають цю письменницю і поетесу видатною особистістю, поряд із Тарасом Шевченком та Іваном Франко.
Автор трьох ліричних збірок, драм, прози, вона також переклала деякі твори Генріха Гейне, Гомера, Данте Аліг’єрі, Віктора Гюго, Івана Тургенєва, Миколи Гоголя та багатьох інших поетів і прозаїків. Античні і філософські мотиви, фольклор, джерело народної української спадщини – все це Леся Українка – велична постать поезії і прози, доля якої й донині розбурхує свідомість читачів.
Жити – Батьківщині служити
Син учасника Великої Вітчизняної війни, суворовець, офіцер – захисник Вітчизни і поет, виконавець пісень громадянського звучання, лауреат конкурсу «Визнання» – полковник у відставці Валерій Глазков.
Так уже зірки зійшлися, що герой нашої розповіді народився 4 серпня 1944 року на вже звільненій від ворога землі, в м. Вольську Саратовської області, в сім’ї військовослужбовця, учасника Великої Вітчизняної війни. На берегах нашого сивого Дністра в той час гриміли гармати, закипала вода від розривів снарядів, а на Кіцканському плацдармі частини Українських армій, що від волзької твердині дійшли до західних рубежів держави, громили німецько-румунських окупантів, виганяли ненависних ворогів з радянської землі…
30 років на хвилі українського відродження
Пригадується 16 лютого 1991-го. Того дня в Кам’янку з різних населених пунктів району, де компактно мешкають українці, прибули 330 найактивніших представників цього етносу, щоб створити районне товариство української культури – громадську організацію, націлену на відродження національної самосвідомості. 30-річна натхненна праця щодо збереження історичної пам’яті народу та його самобутніх традицій, повернення у наше життя української мови і збагачення тієї великої культури, що сформувалася на її основі,– такий внесок членів Кам’янського РТУК імені Тараса Шевченка в історію становлення Придністров’я.
Вулкан, що виріс на кукурудзяному полі
Неподалік мексиканського села Парикутин у селянина Діонісіо Пулідо було кукурудзяне поле, а на полі знаходився дивний отвір в землі діаметром близько 5 метрів. Сім’я Пулідо використовувала цю яму в якості сміттєвого ящика: скільки б сміття вони туди не кидали, все пропадало як в бездонній бочці.
На початку лютого 1943 року в селі стали все частіше відчутні підземні поштовхи, і з-під землі долинало гудіння, подібне до грому. 19 лютого за добу сталося 300 сейсмічних поштовхів, а прийшовши 20 лютого на поле, Діонісіо виявив, що його «сміттєвий ящик» тріснув, і з отвору доноситься підземний гул. Затряслися земля і дерева…