Без волі народу нічого не вдієш!
На керівників підприємств покладається велика відповідальність: і за організацію та забезпечення виробництва, і за виплату заробітної плати, і за соціальну підтримку членів трудового колективу. Саме ця риса характеру директорів промислових підприємств Придністров’я наприкінці ХХ століття була в основі їхнього прагнення захистити права трудових колективів. У той час придністровці робили перші кроки на шляху до самостійності. Серед них був і директор легендарного заводу ім. Кірова Анатолій Большаков.
І тим у Кишиневі, хто вбачав у діях придністровців лише змову «білих комірців», було невтямки, що Большаков та інші, подібні до нього, висловлювали не особисту думку, вони говорили від імені очолюваних ними багатотисячних трудових колективів – без волі народу нічого зробити не можна! Так директори, хотіли вони того чи ні, ставали політиками. До них були звернені погляди та надії тих, кому в одну мить відмовили в рідній мові і батьківщині.
Анатолій Іванович Большаков «доклав руку» до створення багатьох державних і громадських структур – ОРТК, ПДУ, Торгово-промислової палати, та в принципі й до головного – заснування ПМР.
Про життєвий шлях Героя Соціалістичної Праці, почесного громадянина м. Тирасполь, керівника трудового колективу «кіровців» – читайте на 4-й шпальті чергового номера газети «Гомін».
Книголюб – це діагноз
У спекотну літню пору хочеться усамітнитися з улюбленою книгою десь у прохолодному затишку читального залу. Тихо шелестять сторінки, на яких розігруються неабиякі пристрасті головних героїв.
Книга – співрозмовник, книга – порадник, книга – джерело знань, що допоможуть у повсякденному житті. І не дарма, напевно, саме в першій декаді серпня в усьому світі відзначається міжнародний день книголюба. Людей, які порівнюють власне життя з вчинками вигаданих персонажів.
Про те, куди можна піти на побачення з улюбленою книгою, знає наш кореспондент. Відповіді на запитання «Що?», «Де?» і «Коли?» – на 8-й сторінці чергового номера друкованого видання «Гомін».
Міцні як цегла
Тираспольський цегельний завод – найстаріше підприємство столиці. Перша згадка про нього стосується далекого 1861 року.
Головна мета діяльності базового підприємства будівельного сектора республіки залишалася незмінною протягом більш ніж столітньої історії. Це задоволення потреб у цеглі різних категорій споживачів для ведення житлового та промислового будівництва, виконання ремонтних робіт.
Широкий асортимент продукції, що випускається, – неодмінна вимога сучасного ринку. Для збуту її необхідно зробити привабливою не тільки високою якістю, а й ціновими параметрами.
Нестабільна економічна ситуація, зменшення купівельного попиту рикошетом б’ють по підприємству галузі виробництва будівельних матеріалів.
Та які б негативні вітри не віяли навколо, високоякісна продукція цегельного заводу завжди буде затребуваною. А ті, хто її виготовляє, сповнені гордості через те, що вона стає для людей будинком, теплою домівкою.
Про нелегку працю майстрів цегельної справи читайте на 7-й сторінці суботнього випуску газети «Гомін».
Співробітники газети підготували для читачів ще низку публікацій, присвячених:
- 36-й річниці ОРТК;
- розвитку альтернативної енергетики та державній підтримці тих, хто її розвиває;
- презентації книги онука про героїчних дідів, учасників ВВВ;
- святкуванню Дня молоді в головному парку країни;
- 65-річчю Тираспольського аграрно-технічного коледжу.
Головне фото з архіву редакції.