Музичний геній Придністров’я

У ці сонячні теплі дні, коли земля вкривається барвистим цвітом, на життєвому календарі Григорія Мосейка, художнього керівника та диригента Державного симфонічного оркестру Придністров’я, народного артиста ПМР, виповнилася світла ювілейна дата – 70 років від дня народження.

З нагоди святкування ювілеїв маестро – піввікової творчої діяльності та 20-річчя на посаді художнього керівника і головного диригента Державного симфонічного оркестру ПМР – у Палаці Республіки відбувся великий концерт. Цього року Міжнародний фестиваль «Музична весна Придністров’я» об’єднав не тільки молоді таланти, а й уже досвідчених його учнів з ПМР, Росії, Німеччини та Ізраїлю.

Привітати артиста і насолодитися музичним втіленням його багатогранної творчості прибув Глава держави з дружиною. Президент нагородив майстра Орденом Дружби й зазначив: «Ви – надзвичайно виразний музикант, талановитий диригент і керівник-організатор. Ви здобули повагу й любов усього народу, сприяли піднесенню музичної культури на якісно новий рівень. Майже з чистого аркуша, без інструментів, без музикантів, без нотної бібліотеки, Ви створили шедевр – симфонічний оркестр. На сьогодні це згуртована команда справжніх професіоналів. Ви проклали шлях у майбутнє багатьом обдарованим дітям, створили умови для того, щоб розкрити їхні здібності. Дуже дякую за Ваш талант, за яскравість, за служіння народові ПМР».

Концерт відвідав представник посольства Республіки Південна Осетія (РПО) Віталій Янковський. Він подякував музикантам та керівникові оркестру за підтримку, надану його країні в скрутну хвилину, й висловив надію на те, що в майбутньому колектив відвідає РПО знову. «У 2008-му напередодні відкриття року Придністров’я в Осетії в Цхінвалі приїхала велика делегація з Придністров’я, близько 200 чоловік. Серед них був і оркестр на чолі з Григорієм Мосейком. Вночі по місту вдарили міномети, загинули люди. Наступного дня концерт все-таки відбувся, але інший. Це був реквієм – ушанування пам’яті розстріляних юнаків і солдатів. Цхінвалі пам’ятає вас. Цхінвалі сподівається на зустріч з вами у відбудованому після війни місті», – наголосив Віталій Янковський.

У ході святкового заходу не раз нагадували про високий професіоналізм, невичерпну енергію та працездатність, творчу мобільність і педагогічний талант ювіляра. Доля Григорія Олексійовича мережана нитками любові до своєї неповторної й багатогранної творчості. Народився він 17 квітня 1949 року в невеликому містечку Гуляйполе Запорізької області в Україні. Григорій Олексійович досі пам’ятає затишні домашні посиденьки й чарівні українські пісні. «Взагалі український народ надзвичайно пісенна нація, і коли у нас збиралися родичі, гості, то завжди всі співали. Мій сусід грав на скрипці, батько – на мандоліні й домрі. На превеликий жаль, тоді не було магнітофонів, щоб записати їхнє виконання – гру та співи», – задумливо пригадав артист.

Коли в місті відчинила двері музична школа, майбутній музикант вступив до неї. Першим його музичним інструментом був баян. Згодом він освоїв рояль. «Уже тоді я усвідомлював, що своє майбутнє поєднаю з музикою. Мене дуже вабило до сцени, завжди було цікаво, а що ж робиться за тими лаштунками», – поділився думками маестро.

Пізніше він вступив і успішно закінчив Запорізьке музичне училище по класу баяна, фортепіано й теорії музики. Саме там Григорій Олексійович зробив перші серйозні кроки в музиці, з другого-третього курсу він брав участь у джазових фестивалях, був учасником професійного біг-бенду (оркестру, що спеціалізується на виконанні переважно джазової музики). Після військової служби в ансамблі пісні й танцю Червонопрапорного Одеського військового округу музикант вступив до Кишинівського державного інституту мистецтв ім. Г. Музическу. 17 років своєї кар’єри Григорій Олексійович створив у філармонійному симфонічному оркестрі Кишинева солістом-флейтистом.

З 1990 по 1999 роки музикант працював солістом Запорізького симфонічного оркестру в Україні, був художнім керівником ансамблю «Камерата-Таврія» і музичним керівником козацького ансамблю «Запорожці». При цьому йому вдавалося суміщати концертну діяльність і викладання у Запорізькому музичному училищі.

До Тирасполя сім’я Григорія Олексійовича переселилася 1998 року, тут він спочатку створив ансамбль старовинної музики, а з наступного 1999-го очолив Державний симфонічний оркестр ПМР. Уже через п’ять років колектив набув свого класичного вигляду й накопичив певний досвід виконавської майстерності. У першу чергу потрібно було комплектували нотну бібліотеку. Нині фонд її налічує 1 020 екземплярів і є серцем симфонічного оркестру.

На сьогодні важко навіть усвідомити, скільки концертних програм підготував цей фанатично відданий музиці диригент! І кожна з них – оригінальна, кожного разу – нова. Паралельно митець веде викладацьку діяльність по класу флейти. «Коли я навчався в Кишинівському інституті мистецтв, у мене були дуже гарні педагоги, професори, вони прищепили мені любов до ближнього, до музиканта. Тому (як викладач) я намагаюся чесно все віддати своїм учням. І навіть ті вчителі, що працювали зі мною в музичній школі, не були майстрами світового рівня, але вони були чесними й порядними людьми. Для своїх учнів я хочу бути тільки таким», – розповів Григорій Мосейко. Вихованці пам’ятають свого вчителя й завжди згадують його тільки добрим словом. На концерті, крім керування оркестром, маестро також виступив зі своїми учнями, граючи на флейті. Разом з Максимом Бігуном вони підготували й виконали блюзову композицію «Now’s the time», в якій артист ніби розповів слухачам про свої юнацькі роки.

Зворушливі слова привітання й подяки пролунали також на адресу дружини ювіляра – Ольги Вадимівни. Подружжя разом уже 45 років: виховали сина, а тепер пишаються ще й своєю онучкою. Вони є вірною й надійною опорою одне одному.

Багатогранність творчої особистості Григорія Мосейка неможливо описати словами. Цій людині вдається йти шляхом митця, дарувати людям свій талант музиканта, передавати любов до музики учням. Талановитий, розумний, толерантний, енергійний, він вже багато років дарує людям світло і радість через свою творчість, виступаючи перекладачем, посередником між музикою й слухачем.

Віра   МАКОВА.
Фото прес-служби Президента

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.