«Гомін» – це більш ніж джерело інформації

Знижки, розпродажі, акції… Ці слова з розвитком ринкових стосунків мають величезний, просто магічний вплив на населення. Варто з’явитися зазивній рекламі, що обіцяє зниження ціни, й товар або послуга опиняються в центрі загальної уваги.

Цей маркетинговий хід успішно використовує і колектив «Пошти Придністров’я», прагнучи відновити в суспільстві дещо згаслий інтерес до читання періодичних видань. І двічі на рік у всіх відділеннях зв’язку республіки відбувається акція «Пільгова передплата». Постійні читачі газет і журналів чекають її з нетерпінням, адже в цю пору ціна на видання Придністров’я, Росії та Молдови знижується на 10 %. А в рамках «Дня передплатника» – на 15 %.

Обидві акції мають велику популярність у жителів Кам’янщини. За тиждень вони за зниженими цінами передплатили 1 275 екземплярів періодики. 574 особи віддали перевагу районній газеті «Дністер», що і недивно – багатьом хочеться бути в курсі місцевих новин.

334 моїх земляки дивляться на життя ширше, тому зробили вибір на користь республіканських видань. І відрадно, що серед них «Гомін» стабільно зберігає за собою другу позицію. Те, що наша газета поступається лідерством «Придністров’ю», цілком зрозуміло. У ПМР російська стала мовою міжнаціонального спілкування, нею користуються представники всіх етносів, які мешкають у республіці. А для вдумливого читання «Гомону» потрібно знати на гарному рівні українську. В одному з міських відділень зв’язку мені як кореспондентові газети цей факт навіть поставили в докір. Мовляв, раніше читали «Гомін» вільно, а тепер з’явилося багато незрозумілих слів. Я довго пояснювала, що в газетних публікаціях потрібно вживати не розмовну, а літературну мову. Вона, як усе живе, постійно розвивається та вдосконалюється. А отже – вимагає того ж і від своїх носіїв.

А потім пригадала один красномовний епізод, яким поділилася зі співбесідниками.

9 Травня, покладаючи квіти до Меморіалу Слави, я опинилася поруч із ветераном Великої Вітчизняної війни Євгенією Полоз. Привітала фронтову зв’язківку, що прокрокувала від Москви майже до самого Берліна і першою в підрозділі почула радісну звістку про перемогу. «Спасибі!» – відповіла Євгенія Григорівна. І додала: «І за газету теж! Дарунок від редакції «Гомону» – передплата на видання – повернув мене в далекі роки дитинства, що промайнули в Одесі. У школі я вивчала українську як другу мову, і тепер, читаючи тижневик, занурююся в непередавану атмосферу щастя, згадую батьків, наш родинний будинок, довоєнне життя… Ці зустрічі з минулим – дорогоцінний дар, який гідно може оцінити лише рівна мені за віком і за пережитим людина».

Подібні слова нерідко доводиться чути саме від убілених сивиною наймудріших наших читачів. Комусь із них «Гомін» нагадує про етнічну Батьківщину, звідки через різні обставини вони переїхали до Придністров’я. Іншим – про отчий дім тут, на Лівобережжі Дністра, де споконвіку теж розмовляли українською… Для кожного постійного читача «Гомін» – більше ніж джерело інформації. Це зв’язок із корінням, дотик до самобутньої української культури, можливість для самоідентифікації. Тож, зберігаймо газету, що повертає нас до витоків і вже понад чверть століття об’єднує довкола себе придністровських українців. Вона, нарівні з багатьма іншими заходами, що вживаються в республіці, є запорукою тому, що молодь, прийнявши від нас естафету пошани до свого роду і народу, передасть її наступному поколінню.

Олександра   САПЕГА.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.