Схiднi танцi по-приднiстровськи

У Будинку народних традицій і ремесел відбувся звітний концерт студії східного танцю «Яэль». Учасниці різних вікових категорій продемонстрували легкість рухів, пластичність та граціозність.

Історія східного танцю загадкова, як і сам танець пустелі. Існує безліч версій походження танцю живота. У давнину це був обрядовий танець, коли, наприклад, жінки оточували породіллю і далеко від чоловічих очей танцювали, відганяючи від неї злих духів. Вони здійснювали рухи, схожі з рухами родових мук, щоб духи не могли розпізнати, хто ж з жінок народжує, й не могли вкрасти душу новонароджених. Поступово одні повір’я змінювали інші, тому нині східний світ танцю має багато різновидів, що залежать від країни та регіону, і це стосується як костюмів, так і танцювальних рухів. Свого часу окремі нові стилі виникли на Заході, коли танець почав набирати популярність. Досвідчені танцівниці змішують стилі, й це називається белліданс-бурлеск.

У Тирасполі школу східного танцю відкрила й успішно очолює упродовж 11 років Яна Полєва. Спочатку це було цікаво здебільшого жінкам, які приходили на заняття для релаксації, відпочинку від буденних справ. Для них ці заняття – моральне задоволення, можливість розфарбувати сірі будні в різнобарвні тони. Після декількох звітних концертів або «шоу-програм», які організувала керівник школи, зацікавлення до східного танцю поширилося і серед молоді, і серед зовсім юних дітей. Тепер Яна Полєва працює з учасницями різних вікових категорій. «Цього року ми не відпочили жодного дня, ми постійно давали концерти, виїжджали до Одеси, Кишинева, брали участь у міжнародних змаганнях, де завжди посідали призові місця», – констатувала інструктор Світлана Волощук.

За її словами, сюди можна прийти взагалі без будь-якої підготовки, тут всього навчать. Для того, щоб вийти на сцену й виступити перед глядачами, потрібно як мінімум півроку старанних тренувань. За цей час учениці набувають усіх необхідних  навичок.

Вже декілька років захоплюється східними танцями Дар’я Журба. Дівчина вирішила спробувати себе в чомусь новому й за короткий час досягла хороших результатів. Тепер вона не пропускає жодного виступу й дуже відповідально ставиться до них. «У танцях я  – оповідач, тобто я створюю свою інтерпретацію танцю, висловлююсь за допомогою рухів, єднання з музикою. Коли я танцюю, то вже не можу просто робити рухи  тілом, я немов перевтілююся в той образ, який танцюю, – поділилася Дар’я.

Танець – це вічний рух. Танці іноді лікують душу краще, ніж слова. У кожної людини є свій власний танець, який живе в її душі та в серці. Світ, у якому ми живемо, є танцем творця. Професійне життя танцюриста на сцені коротке, як спалах зірки, а танець, залишений ним, продовжує жити.

Анастасія   КАЛІОН.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.