Війна після війни

Наприкінці Другої світової війни, 1944 року, простий японський хлопець Хіроо Онода вступив в армійську розвідшколу. Але закінчити її йому не вдалося: менш ніж через рік, у січні 1945, молодшого лейтенанта Онода на чолі розвідвзводу перекинули на філіппінський острів Лубанг з наказом  збирати будь-які відомості про противника і триматися до останнього.

Він почав серйозно готуватися до тривалої оборони острова. Однак американські війська без особливих зусиль розбили противника, а залишки розвідзагону на чолі з Онодою заховалися в горах. У джунглях японці облаштували базу і почали партизанську війну в тилу ворога. Загін складався всього з чотирьох військових.

У вересні 1945-го, після підписання Японією акта про капітуляцію, з літака в джунглі був скинутий наказ командира 14-ї американської армії, згідно з яким японці повинні були здати зброю і капітулювати. Однак Онода назвав це провокацією з боку американців. Його загін продовжував боротьбу, сподіваючись, що острів ось-ось повернеться під контроль Японії. Партизани не мали зв’язку зі своїм командуванням, тому японська влада оголосила їх загиблими.

У 1969 році уряд Японії «посмертно» нагородив Оноду орденом Вранішнього сонця 6-го ступеня. Але стійкий солдат був ще досить живим, коли проводив свої «операції», адже було вбито близько 30 і важко поранено майже 100 військових і цивільних осіб.

У 1974 році японський студент-мандрівник Норіо Судзукі випадково наткнувся на Оноду в джунглях. Він розповів офіцерові про кінець війни і про сучасну ситуацію в Японії, а також намагався схилити його до повернення на батьківщину. Але той відмовився, мотивуючи це тим, що не одержував такого наказу від свого командування.

Судзукі повернувся в Японію з фотографіями розвідника. Японському уряду вдалося зв’язатися з одним із колишніх командирів Оноди – майором Йосимі Танігуті, який вже вийшов у відставку і працював у книжковому магазині. 9 березня 1974 року Танігуті у військовій формі прилетів на Лубанг, вийшов на зв’язок з колишнім підлеглим і передав йому наказ припинити всі бойові операції на острові.

10 березня 1974 року Онода здався філіппінським військовим. Йому загрожувала смертна кара за «бойові операції», які кваліфікувалися місцевою владою як грабежі та вбивства. Однак, завдяки втручанню Міністерства закордонних справ Японії він був помилуваний і 12 березня 1974 року урочисто повернувся на батьківщину.

Вже в похилому віці він написав мемуари під назвою «Моя тридцятирічна війна на Лубангу». Помер Хіроо Онода у 2014 році в Токіо у віці 92 років.

Сторінку підготувала
Олена РАТУШНА.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.