Щоб чогось досягти, треба на це зважитися

Кожен із нас – трохи мрійник. Зазвичай, це яскраво проявляється в шкільні роки. Дівчатка, як правило, бажають стати актрисами, співачками, хлопчики – спортсменами, військовими. У когось плани так і залишаються нереалізованими, а хтось знаходить своє «я» і втілює задумане в життя, виявляючи наполегливість, волю, непохитність – одним словом, справжній характер. Так, це нелегко. Але якщо бути послідовним, багато чого можна досягти.

Житель села Карагаш Андрій Олександрович Петриман, директор ТОВ «Андивита», і дотепер, уперто долаючи труднощі, йде до поставленої мети. Втім, вона не проста: бути поряд із сім’єю, корисним суспільству, забезпечити добробут рідним і співгромадянам.

Народився Андрій 1983 року в родині Олександра Назаровича та Лілії Андріївни Петриманів. Навчався в Карагашській школі до шостого класу, потім продовжив навчання в Кишинівському спортивному інтернаті. Життя в інтернаті нагадує армійське. Підйом, зарядка, навчання, тренування двічі на день, підготовка до уроків і кілька годин вільного часу. На сьогодні Андрій з усмішкою згадує той період життя: «Було важко, але це виховало нас справжніми чоловіками, які повинні вміти добиватися свого». Одинадцять років віддав професійному спорту. З 1993-го протягом семи років поспіль був чемпіоном РМ з легкої атлетики. Став кандидатом у майстри спорту зі стрибків у висоту і майстром спорту з легкої атлетики з бігу на 400 метрів з бар’єрами.

Перші боязкі кроки в підприємництві Андрій зробив 16-річним. Разом із двома друзями 1999 року відкрив у Страшенах лінію з виробництва туалетного паперу. Налагодили виробництво, але працювали недовго: підвели брак юридичних знань та бухгалтерського обліку. Щоб ліквідувати економічно-правову прогалину в знаннях, Андрій вступив у  Кишинівський УЛІМ за спеціальністю юриспруденція й успішно його закінчив. А потім ще три роки здобував знання в Міжнародному інституті менеджменту за фахом «Економіка». За час навчання спромігся відкрити в Кишиневі підприємство з виробництва шкарпеток без резинки, які користувалися попитом у літніх людей.

По закінченні навчання одружився й переїхав з молодою дружиною до села Карагаш. Щоб утримувати сім’ю, доводилося виїжджати на заробітки за кордон. Андрій так змалював ситуацію: «Приїжджаю – доньці вже рік. «Повиховував», надивився, погрався  – і поїхав. Знов приїхав – уже син підріс. Проте, у своїх «відрядженнях»  теж часу не марнував: в Італії пізнав і освоїв технологію виготовлення фортана. Вирішив  налагодити  його  виробництво у Придністров’ї. Вже за кілька років у цій галузі на ринку з’явилися серйозні конкуренти. Довелося згорнути виробництво. Однак роз’їжджати по закордонах у пошуках заробітку набридло, тому вирішив знайти роботу ближче до дому.

2010 року А. Петриман відкрив приватне підприємство «Андивита». Зайнявся вирощуванням кроликів, потім перепелиць. Орендував землю, викорчував старий сад і почав вирощувати полуницю, потім – солодку кукурудзу розсадою. Та все не те: не відчував від цього ні душевного, ні економічного задоволення. Орендував у Карагаші колишнє колгоспне овочесховище і склад з великим підвалом. Складські приміщення були захаращені сміттям і конкретно занепали, потрібно було знайти їм застосування і собі заняття до душі. Довго думали на сімейній раді з дружиною, Мариною Володимирівною, розглядали різні бізнес-плани розвитку власного виробництва і врешті зупинилися на вирощуванні грибів. 2012 року викупили орендовані приміщення. Очистили їх від сміття, зробили ремонт і провели реконструкцію.

2014 року сім’я Петриманів подала заявку на участь у конкурсі щодо реалізації проектів з підтримки малого бізнесу в Придністров’ї. У цьому своєрідному змаганні  взяли участь 1500 претендентів. Щасливчиками стали 30 підприємств-претендентів, серед  яких – і ТОВ «Андивита». Отже, Марина Володимирівна і Андрій Олександрович виграли грант у розмірі 15 тисяч доларів на розвиток малого бізнесу. На початку шляху зрозуміли: потрібно вивчити на практиці всі тонкощі виробництва, особливості технології, що нарівні з ентузіазмом і коштами має вирішальне значення. На базі Торгово-промислової палати ПМР підприємці здобули необхідний багаж знань з ведення та розвитку своєї справи. Петриманам пощастило і з наставником. Ним став Р. Іванченко, нині глава держадміністрації міста Бендери. А. Петриман навчався на курсах з вирощування грибів у Голландії, там  придбав потрібне обладнання. Тісно спілкувався з колегами з України. О. Аксьонова, досвідчений технолог із вирощування печериць із Донецька, приїжджала до Карагаша й на місці допомогла освоїти всі премудрості виробництва. У листопаді 2014 року вперше завантажили камеру компостом, у січні наступного року, коли мали провести перший масовий збір грибів після трьох місяців наполегливої праці й очікування, зібрали один гриб. Звичайно, засмутилися. Проте через деякий час стелажі все-таки вкрилися білими капелюшками печериць.

Якщо пригадати відомий  вислів  «Москва не відразу будувалася» і застосувати його до ТОВ «Андивита», то можна провести паралель поступального розвитку і вибудовування стратегії становлення господарства. Саме активна життєва позиція наполегливого молодого підприємця, рішучість, організаторський талант дозволяють йому ось уже 19 років не згинути у численних реформах, а триматися на плаву. Нині на колись занедбаній ділянці постав цех з вирощування грибів. Всередині приміщення є окремі камери, де, власне, і вирощують гриби. Системою підтримки спеціального мікрокліматута іншим допоміжним обладнанням вміло керує підприємець. У господарстві вирощують до дев’яти тонн грибів на місяць. Спочатку торгували свіжими грибами в організаціях  району й республіки. Нині, за словами власників підприємства, попит на печериці досить значний і стабільний. Укладено договори на постачання свіжої продукції в мережу магазинів ТОВ «Шериф», а також з деякими ресторанами та кафе республіки.

Щоб налагодити рентабельне виробництво, довелося докласти чимало зусиль: розробити виважений, тактично правильний бізнес-план, підготувати відповідне приміщення, встановити дороге кліматичне обладнання.  Слід урахувати,  що  завдяки запуску  грибного виробництва в Карагаші з’явилося 18 робочих місць.  Нині не кожне село може похвалитися цим. Реалізація програми зайнятості  населення Президента В. М. Красносельського пов’язана саме з такими заповзятливими людьми, як А. О. Петриман. Андрій Олександрович і Марина Володимирівна сміливо заявляють про себе в масштабі республіки, беруть участь у різних конкурсах, останніми з яких були «Лідер малого бізнесу» та «Придністровська якість». Уже готовий до реалізації розроблений бізнес-план з «Реконструкції і модернізації дійового виробництва з вирощування та перероблення шампіньйонів».

Андрій Олександрович робить ставку на те, що вирощений ним сорт грибів – найбільш корисний для людини. У печерицях містяться 20 амінокислот, зокрема всі незамінні для організму: метіонін, цистеїн,  цистин,  триптофан, треонін, валін, лізин, фенілаланін. За медичними показниками їх можуть вживати люди, хворі на діабет, оскільки гриби не містять цукру. Вони корисні при мігренях, допомагають зняти втому, повернути тонус організму. Крім того, речовини, що містяться в грибах, руйнують холестеринові бляшки та запобігають розвитку пухлин. Споживання грибів знижує ймовірність інфаркту, а також запобігає розвитку атеросклерозу. Засушені гриби теж корисні, особливо при виразці шлунку та гепатиті. Ці гриби активно використовують у косметології, оскільки вони покращують стан шкіри, запобігаючи появі зморшок.

Нині, завдяки ТОВ «Андивита», у нас є можливість споживати печериці практично цілий рік, оскільки підприємство, яке вирощує їх за сучасними технологіями та високою екологічною культурою виробництва, розташоване саме в нашому районі.

Олег   ГАВРИЛЕНКО.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.