29 років тому радянські війська покинули Афганістан

Повоювавши понад дев’ять років, солдати-«афганці» з подивом виявили, що, крім рідних, їхня доля мало кого цікавить. Хоча після повернення додому на їхню честь не гриміли салюти, і труби не співали на славу ратної доблесті, припинення війни було зустрінуте народом, якщо не з захопленням, то з розумінням. Адже тепер перестануть прибувати літаки з «вантажем 200», не буде зростати армія калік, життя яких загубили чиїсь амбіції. Але з чого все починалося?

24 грудня 1979 року на аеродромі Баграм, поблизу Кабула, висадилися частини 105-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії. Одночасно в Афганістан вступили через Кушку та інші прикордонні пункти 357-а і 66-а моторизовані стрілецькі дивізії. У лютому 1980 року контингент радянських військ в Афганістані досягнув 58 тисяч чоловік, а в середині 1980 року в Афганістан ввели додатково 16-у і 54-у мотострілецькі дивізії. Афганська армія чинила інтервентам завзятий опір. Їй допомагали гори, які займають більшу частину країни, та складний рельєф місцевості. Будь-яка наземна операція проходила з неймовірними труднощами. Близько 10 років тривала Афганська війна: з 25 грудня 1978 до 15 лютого 1989 року.

Напередодні 29-ї річниці виведення радянських військ з території Афганістану Ігор Буга – голова Придністровської Асоціації ветеранів війни в Афганістані – розповів нашому кореспонденту про те, чим нині займається організація, що планується в рамках свята та багато іншого.

– Як Ви можете пояснити, що через стільки років тема залишається актуальною? В чому причина?

І. Б.: Спочатку потрібно звернутися до історії. В 1978 – 1979 роках фактично стояло питання, хто перший увійде в Афганістан: або ми, або американці. Згодом з’ясувалося, що у США був розроблений план введення військ. Але ми їх випередили. У наступні 9 років нами для Афганістану були побудовані десятки соціальних об’єктів інфраструктури, в тому числі школи, лікарні, дороги.

Одночасно нам доводилося воювати з моджахедами. У 1989 році ми покинули Афганістан, а влада, яку очолював президент Мохаммад Наджибулла, залишилася з ними віч-на-віч. Крім того, не треба забувати, що там діяв і радикально налаштований рух Талібан (предки сьогоднішнього ІГІЛа). Під егідою США радикали звалили режим Наджибулли та прийшли до влади.

Коли радянські війська покидали Афганістан, у Кушці їх зустрів десяток полковників Радянської Армії. Не було серед них жодного генерала чи високого чиновника, нібито наші воїни не потрібні були нікому. З цього часу починається процес замовчування історії та одночасно процвітає міжнародний тероризм. Останні події в Сирії, Лівії, Іраку і те, що нині відбувається, показують, наскільки це серйозна небезпека для всіх. Час показав, що війна в Афганістані була неминуча, адже прийшло розуміння, що тоді ми починали воювати зі світовим тероризмом, який тільки-но почав зароджуватися.

Що стосується Придністров’я, то ми втратили в Афганістані 54 людини, з яких 27 офіцерів і прапорщиків та 27 солдатів. Через військкомати було призвано 2 200 чоловік, на сьогодні в республіці проживає близько 1 700 афганців.

– Розкажіть про роль афганців у 1992 році?

І. Б.: У 1992 році в захисті країни взяли участь 90% афганців, загинули 27 осіб. Афганці одними з перших виступили на захист республіки, оскільки володіли реальним бойовим досвідом. Саме вони сформували батальйон спецпідрозділу «Дельта», яким командував теж афганець. Тобто афганці складали кістяк цього батальйону, багато з них ще живі. На жаль, за ці роки ми втратили 300 чоловік.

– Що змінилося в політиці держави щодо афганців?

І. Б.: Держава намагається допомагати в усіх питаннях. У нас є приміщення, за яке ми не платимо. За 2017 рік було прийнято закони, які значно поліпшили ситуацію з соціальним забезпеченням, ми підвищили розмір пенсії афганців до рівня пенсій учасників захисту 1992 року. Також збільшили пенсію інвалідам, другу пенсію – вдовам. З ініціативи Президента найважливішим законом стала можливість безмитного ввезення автомобіля для особистого користування раз на три роки.

– Які заходи плануються до Дня виведення військ?

І. Б.: З нагоди 29-ї річниці відбудеться традиційний мітинг-реквієм, проходження афганців колоною по площі за бронетранспортером. Другий рік поспіль у колоні пройде «Безсмертний полк» з участю родичів тих, хто не дожив до цього дня.

– Які є проекти в роботі з афганцями та яке у них майбутнє?

І. Б.: Наша головна мета – соціальний захист ветеранів: від допомоги у працевлаштуванні до можливості запобігання звільнення, а також захист їхніх прав в інших ситуаціях. Уже три роки ми приділяємо увагу військово-патріотичному вихованню молоді. При асоціації діє клуб «Нащадки перемоги», який активно працює з навчальними закладами, бере участь у реконструкціях. Учасники клубу влітку проводили розкопки на бастіоні та допомагали в ексгумації останків. Також ми відкрили військово-патріотичний табір «Марс», до якого залучили понад 150 дітей. Цього року там відбудеться чотирнадцятий за рахунком зліт.

Ми плануємо продовжувати роботу з молоддю. Якщо на сьогодні основні питання соціального захисту ми врегулювали, то залишається виховна робота з ними. На жаль, ветерани старіють, а нам потрібні послідовники, які після нас продовжуватимуть цю справу. Ми сподіваємося, що колись зможемо вирішити питання щодо виділення нам приміщення під афганський музей.

День виведення військ з Афганістану – це і свято афганців-ветеранів, і день пам’яті та скорботи про всіх загиблих воїнів-інтернаціоналістів. Війна назавжди залишила слід у нашій пам’яті, тож будемо щиро шанувати й поважати подвиги наших хоробрих героїв, добрим і величним словом згадувати загиблих солдатів, з вдячною і світлою посмішкою дивитися в очі воїнам-ветеранам. Хай не буде більше таких страшних кровопролитних воєн, нехай у серцях наших героїв живе відрада, а в нашій пам’яті – гідне вшанування бравих солдатів, які загинули в Афганістані.

Дарина   КУЛАКОВА.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.