Душа солдата смерті не здалася

Письменники завжди зверталися і нині звертаються до теми Великої Вітчизняної війни, оскільки це одна з найтрагічніших сторінок нашої історії. А все для того, щоб зберегти пам’ять про її героїв, викликати пошану до них і захоплення тими, хто в мирному житті нічим не відрізнявся від інших людей, а під час війни виявився людиною неабиякої хоробрості. Оповідання Олександра Довженка «Воля до життя» є тим дорогоцінним художнім документом, який засвідчує смертельну сутичку нашого народу з фашистськими окупантами. Воно написане на основі реального випадку з практики військового хірурга Миколи Дудки. У всій повноті художній твір демонструє героїзм нашого народу, його нескореність і силу духу.

Таким є головний герой оповідання Іван Карналюк.

Коротко про зміст твору

«Він був одним із багатьох мільйонів радянських юнаків, що всіма своїми помислами аж до початку війни належали мирній праці», – саме так характеризує автор свого героя.

«Воля! – промовив хірург, спинившись і навіть гупнувши своїм здоровим мужичим кулаком по столу. – Людина на війні – це воля. Є воля – є людина. Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини, – ось що я знайшов».

І він розповів історію розвідника Івана Карналюка, який був пастухом на Поділлі, навіть був відзначений золотою медаллю на Всесоюзній виставці. Він мав родину, кохану, з якою мріяв прожити в злагоді усе своє життя. І на полі бою юнак теж не відрізнявся від інших, особливо не геройствував, хоч і вбив багато ворогів. А коли він опинився на межі життя і смерті, виявилося, що цей хлопець має те, що викликало захоплення в інших, – волю до життя. Вже те, як він, поранений, втративши багато крові, дістався своїх і зміг дожити до ранку, хоч мав і зовсім знекровлене обличчя, те, як, зціпивши зуби, він дивився, як хірург відтинає йому ногу, свідчить про його надзвичайну силу волі. Та найбільше він вразив лікарів тим, що, не маючи жодної надії на одужання, переміг смерть, не здався, бо дуже хотів жити. «Повірте мені, він зробив для свого життя вже  в багато разів більше, ніж ми оце тут робимо», – сказав про нього у великому захопленні хірург, який за час роботи на фронті бачив багато всякого, але й він був вражений.

Іван Карналюк не тільки вижив, а й показав усім, що людина має щось сильніше за смерть – волю. Тим самим він подав надію всій палаті, й хірург, знесилений від багатомісячної щоденної праці, ніби сам ожив: «Так сила опору смерті помножила силу лікаря»…

Такі люди, як Іван, своїми подвигами надихають на боротьбу до останньої хвилини, бо тільки так можна здобути перемогу.

Бесіда за змістом.  Робота з текстом

Після того, як учні прочитали оповідання, є сенс провести з ними аналітичну бесіду, яка дасть змогу перевірити знання змісту, визначити тему твору й основну думку.

Як ви гадаєте, чому оповідання починається з розповіді хірурга? (Хірург розповідає про те, що він знайшов на війні. «Є воля – є людина! Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини, – ось що я знайшов».

Знайдіть у тексті опис портрета Івана. Чи помітили ви в ньому щось особливе? («Іван Карналюк був звичайним рядовим бійцем»)

Чому, на вашу думку, автор це зробив? (Автор показує нам типовість цього образу: «Він був рідним сином величної епохи…». «Він був одним із багатьох мільйонів радянських юнаків, що всіма своїми помислами аж до початку війни належали мирній праці»).

Знайдіть у творі епізод про поранення Івана Карналюка. Як письменник описує душевний стан пораненого бійця? (Переживання, переляк, намагання перебороти біль, віра у власні сили, щоб вижити: «Стій! Стій! Не здамся!»)

Якими художніми засобами автор передав тяжке поранення свого героя? (У переносному значенні: «в обличчі його не було вже ні кровинки»).

Про що згадував герой твору, перебуваючи в тяжкому стані? (Поділля, свій рідний край, сади, лани, Буг-ріку, любу Галину, з якою мріяв прожити життя).

Чому тяжко поранений Іван починає бігти? Яка думка підштовхувала його вперед? («Побіжу, – думає, – поки не зійшов кров’ю. Аби не впасти, аби тільки не впасти, ні! Доб’ють, прокляті!»)

Чому Іван не хотів помирати? Які бажання виникли раптом у нього? (Бажання жити й мститися ворогу).

Про що подумали санітари, підбираючи загиблих бійців, коли побачили Івана Карналюка? (Подумали, що перед ними труп з відкритими очима.)

Чому поранення Івана Карналюка виявилося дуже тяжким? Яка хвороба вразила руку? (Газова гангрена).

Яким був внутрішній стан героя, коли він попросив лікаря зробити йому перев’язку? (Наполегливість, перемога над страхом смерті, воля до життя).

Чому лікар повірив у те, що Іван житиме? Що він відповів асистенту на запитання: «Ви гадаєте, він житиме?» («Він житиме більше за нас з вами. Він зробив для свого життя уже в багато разів більше, ніж ми оце тут робимо…»)

З якими почуттями працював хірург, перев’язуючи руку Івана Карналюка? (З натхненням, любов’ю, старанністю, наполегливістю, з радістю та легкістю).

Яке сильне почуття хворого Івана передалося лікареві? (Могутня воля до життя.)

Кому ще передалася воля до життя Івана Карналюка? (Бійцям, товаришам).

Чому Івану Карналюку аплодувала вся палата і його товариші з гордістю дивилися на нього та дякували йому? (Тому що він вселив свою віру в перемогу життя над смертю, свою могутню волю до життя і працівникам лікарні, і хворим товаришам).

Як автор ставиться до свого героя? (З любов’ю, співчуттям, гордістю, пошаною та повагою. Герой твору – ідеал, людина високих моральних якостей, гуманіст, який виконує свій обов’язок перед народом, він є носієм віри, сили, щастя.)

Які проблеми порушено в оповіданні «Воля до життя»? (Проблеми любові та ненависті, боротьби за життя зі смертю, добра зі злом).

Аналіз  твору

Тема твору: розповідь про героя-розвідника Івана Карналюка в роки Великої Вітчизняної війни.

Головна думка: автор навчає нас бути стійкими, вольовими, вміти перемагати труднощі у житті, вчити жити так, як Іван Карналюк. Це також прославлення героїзму, оптимізму, патріотизму простих бійців у роки Великої Вітчизняної війни.

Риси характеру героїв: героїзм, патріотизм, оптимізм, віра в перемогу, волелюбність, любов до свого народу і Батьківщини, до життя.

Художні засоби виразності в оповіданні

Така робота допоможе з’ясувати, з якою метою автор їх застосовує. У літературних творах читач завжди звертає увагу на щось незвичне, може, навіть дивовижне, на те, що може викликати емоції, хвилювання. Такого ефекту письменник може досягти завдяки вживанню художніх засобів.

Порівняння: «Дивився на рану, як на смертельного ворога». «Хірург підняв його, як хлопʼя». «Як підбитий птах».

Епітети: золота країна, безмежні поля, сади, життєдайний сон.

Метафора: У сірих очах горіло те саме запитання: чи житиму?

Повтори: «Стій, стій!» «Аби не впасти, аби тільки не впасти.» «О, прокляті, прокляті, будьте ви прокляті!..» «Доб’ють… не доб’ють… не доб’ють, не доб’ють…» «Ні, ні… Житимеш…» «Прокляті, о прокляті! Ні, понесу помсту на вашу голову хоч в одній руці… Понесу-у!..»«Жить хочу! Давайте мені перев’язку і все, що треба!.. Перев’язку! Дайте!.. Жить хочу!..»

Поетична хвилинка.

Читання учнями заздалегідь вивченого вірша
Н. Бартош «Ішла війна»

Ішла війна. Бої тяжкі й криваві.
Усе в диму, в огні, в імлі.
Та йшли вперед бійці не задля слави,
Заради щастя на Землі.

– Вперед! Нема путі назад ні кроку, –
Сміливо крикнув Карналюк.
І впав солдат, поранений у руку,
Й свідомість втратив він від мук.

Прийшов до тями вже в лікарні.
І зрозумів, що він життя втрачає…
Такі ж бійці лежать тут славні,
І біль він в серці відчуває.

Та сили й волі не зломити –
Перемогло бажання жить!
Недарма ж кров в бою пролита.
Він враз відчув щасливу мить.

 І сильна воля до життя
Його бійцям передалася,
А в серці – радісне чуття:
«Душа солдата смерті не здалася!»

Пізнавальне значення твору

Оповідання повертає читача в історичне минуле нашого народу – в роки Великої Вітчизняної війни, яка принесла багато лиха й горя людям. З його сторінок постає перед очима героїзм радянських воїнів, їхня віра в перемогу над ворогом і віра в перемогу життя над смертю, їхня воля до життя.

Виховне значення твору

У першу чергу твір виховує любов до Батьківщини й свого народу, а також допомагає ще раз  переглянути й усвідомити своє життя. У мирному житті теж можуть  траплятися випадки, коли сили, здається, покидають зовсім і немає бажання боротися і жити. Та раптом відкривається так зване друге дихання, і людина піднімається, переборює найскладніші перешкоди, долає труднощі. Це коли є ота сама сила волі. Насправді необхідно мати волю до життя не тільки на війні. І впевнитися в цьому допомагає геройський вчинок Івана Карналюка, який уособлює вчинки мільйонів радянських воїнів, які силою своєї волі до життя майже 73 роки тому здобули жадану Перемогу.

Забувати про це не можна. Пам’ятати про них необхідно, тому що вони – герої.

Олена   ДВОРСЬКА.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.