Легенда Абхазії й «дідусь» російського футболу

Три місяці тому легенда Абхазії, знаменитий радянський футболіст, вихованець абхазького футболу, перший віце-президент Російської футбольної спілки Микита Симонян відзначив свій 91-й день народження.

Його батьки дали синові ім’я Мкртич, на честь дідуся. Однак у дворі, де хлопчик пропадав до пізнього вечора, граючи у футбол, його прозвали Микита або Микишка: у розпал боротьби на полі хлопцям важко було вимовляти складне ім’я. «Чому ви мене так невдало назвали?» – запитував він у батька. – «У тебе гарне ім’я, – відповідав той. – Мкртич означає «хреститель». Втім, саме дитяче прізвисько стало ім’ям, яке знає весь футбольний світ.

Окрім футболу, Микита-Мкртич захопився музикою, записався в духовий оркестр. Спочатку став другою трубою, а потім – першою. У складі оркестру крокував по Сухумі на чолі шкільної колони на демонстраціях, виступав зі своїми друзями-музикантами на шкільних вечорах. Грали також і з сумного приводу – на похоронах. Та музика аж ніяк не перебила його захоплення футболом.

Сам Микита Павлович згадує Абхазію з любов’ю: «Там я грав за сухумське «Динамо» і, на мій погляд, показував непогану гру. Втім, московські фахівці з команди «Крылья Советов» назвали цю гру відмінною і, оцінивши мій талант і потенціал, запросили до свого складу. У 1946 році я почав виступати за «Крылышки».

Та головний успіх у кар’єрі його чекав в іншому московському клубі. То був «Спартак». Всього через рік після свого переходу до цієї команди, у 1950 році, Микита Симонян встановив рекорд країни з кількості забитих м’ячів у одному сезоні. Він влучив у ворота суперників 34 рази. Це досягнення протрималося до 1985 року. Виступаючи за «Спартак», легенда Абхазії чотири рази ставав чемпіоном СРСР (1952, 1953, 1956, 1958), двічі – володарем Кубка СРСР (1950, 1958), двічі завойовував срібні медалі (1954, 1955) і двічі – бронзові (1949, 1957).

Крім того, що Микита Павлович – одна з найяскравіших зірок радянського футболу, він добився видатних результатів і як головний тренер московської команди «Спартак». Під його керівництвом вона двічі ставала чемпіоном СРСР (1962, 1969), тричі – володарем Кубка СРСР (1963, 1965, 1971), двічі – срібним призером (1963, 1968) і двічі – бронзовим призером чемпіонату СРСР (1961, 1970).

Микита Симонян – чемпіон Олімпійських ігор 1956 року, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР і заслужений тренер Росії. Нагороджений орденом ФІФА «За заслуги перед футболом» (2000) і Рубіновим орденом УЄФА «За заслуги» (2007). Його вважають великим гравцем і знаменитим тренером усюди в світі, а насамперед – в Абхазії, де він відбувся як футболіст. І цей факт – величезна гордість північнокавказької республіки.

Незважаючи на те, що Микита Павлович поїхав до Москви ще в 40-і роки, він зберігає зв’язок з Абхазією і, як ми вже сказали, дуже тепло ставиться до неї. У 2017 році футбольну легенду приймав у себе Президент Республіки Рауль Хаджимба. «Я дуже радий вас бачити в Абхазії, тим паче для вас абхазька земля – рідна. Ви тут заклали футбольні навички, стали легендарним радянським футболістом. Хочеться, щоб молоде покоління вчилося на ваших прикладах», –
сказав Глава держави. Рауль Хаджимба запевнив легендарного футболіста, що розвитку абхазького футболу приділятиметься першорядна увага.

В одному зі своїх інтерв’ю Микита Симонян сказав, що Абхазія, як і Косово, має право бути представленою у ФІФА і брати участь у всіх міжнародних змаганнях. «Моя думка така: якщо прийняли Косово, то повинні прийняти і Абхазію, і Осетію, і Придністров’я. Питання представництва у ФІФА має міжнародний характер», – заявив тоді він.

Як говорять багато людей, що знають Микиту Павловича не з чуток, він розуміє силу свого легендарного слова – поважного і водночас соковитого. Тож дай Боже, щоб і вірмени, і абхазці, і всі росіяни, а ще й ми – придністровці, якомога довше могли ним, цим словом, насолоджуватися!

Олена   РАТУШНА.

Якщо ви знайшли помилку, то, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.