Пятница, октября 20

День: 23.08.2015

ПАМ’ЯТЬ ТВОЯ, ПРИДНІСТРОВ’Я СЛОВО ПРО ОЛЕКСАНДРА МОРОЗОВА

ПАМ’ЯТЬ ТВОЯ, ПРИДНІСТРОВ’Я СЛОВО ПРО ОЛЕКСАНДРА МОРОЗОВА

«Гомін», О людях
У дні 25-річного ювілею нашої держави не можна не згадати людину, яка під час боротьби з оскаженілим націоналізмом була, не побоюся цього слова, нашим полум’яним захисником. Багато хто пам’ятає, як пристрасно і мужньо Олександр Миколайович Морозов разом з іншими депутатами з лівого берега Дністра виступав під час засідань Верховної Ради Молдавської РСР, де вже пройшла жорстока лінія розлому на „своїх“ і „чужих“. Він закликав до згоди і поваги інтересів людей різних національностей, відстоював наше право розмовляти російською мовою. Використовував для цього будь-яку трибуну. Партійний і комсомольський лідер Молдавської ДРЕС, Олександр Миколайович на наших очах виріс у громадського діяча, який не побоявся протиставити себе націоналістичному чаду і стояти біля витоків створення молодої Респуб
МІЙ  СТІЛ – МІЙ  БРУСТВЕР!

МІЙ  СТІЛ – МІЙ  БРУСТВЕР!

«Гомін», О людях
Розповідаючи про людей, які стоять біля витоків утворення ПМР, ми не можемо залишити поза увагою таку непересічну особистість, як наш колега, відомий придністровський журналіст, перший редактор республіканської газети „При- днестровье“ Володимир Масленников. Для Придністров’я це воістину знакова постать. Народився він занадто далеко від наших країв – у Хабаровському краї Камчатської області, у селищі міського типу Усть-Камчатську. Та згодом переїхав до Тирасполя. Трудову діяльність розпочав у березні 1966 року учнем слюсаря-лекальника інструментального цеху заводу імені Кірова. Дуже швидко освоїв цю професію і за короткий термін став фахівцем високого розряду. У цей же час почав активно співпрацювати з тираспольською міською газетою „Днестровская правда“ як громадський кореспондент.
«СВЯТО ОСТАННЬОГО СНОПА» У ГРИГОРІОПОЛІ

«СВЯТО ОСТАННЬОГО СНОПА» У ГРИГОРІОПОЛІ

«Гомін», Культура
Не подякуєш Богові за теперішній урожай – не отримаєш наступного. Так ще з давніх-давен говорили про важливе значення обряду обжинок. В останні дні жнив женці збирались гуртом і під обжинкові пісні в’язали останній сніп: Ой, снопе, снопе, Снопе великий. Золотом-зерном Колос налитий. Вважалося, що в цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля. У різних місцевостях України він мав свою назву: іменник, дідух тощо. Останній сніп прикрашали калиною, квітами, перев’язували стрічками й урочисто заносили до хати. На Новий рік його ставили на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішували до насіння вимолочені з нього зерна. Звичаї сивої давнини бережуть сучасні аграрії і тепер, тому „Свято останнього снопа“ в Григоріополі відзначали урочисто, багато та хлібосольно. Усі святкові ді