Суббота, сентября 23

Спецпроекты

Спецпроекты

Парень взял автомат потому, что так Родине надо!

Парень взял автомат потому, что так Родине надо!

Спецпроекты
Казалось, что всегда будет так, как в детской песне «Пусть всегда будет солнце». Солнце, небо, мама… Никто и подумать не мог, что дедушкины рассказы о Великой Отечественной войне станут не единственными на классных часах. Нам, рождённым в Советском Союзе спустя четверть века после падения фашистской Германии, и в голову не могло прийти, что мы сами станем участниками военных действий. Мне 21, мужу 24, сыну ещё нет и двух лет. Он – повар в общепите, я – студентка, будущий педагог. Мы – представители самых мирных профессий. Когда начались боевые действия, муж отправил меня с сыном к родителям в Крым. Еле выдержали в разлуке 4 месяца. Летом вернулись домой. Он встретил нас на железнодорожном вокзале в Тирасполе 18 июня 1992 года. Это было накануне ночи выпускного вечера в школах Приднестро
О могиле защитника не забыли

О могиле защитника не забыли

Актуальное, Спецпроекты
В Днестровске проживает около 140 защитников ПМР. В знаменательные даты их чествуют, награждают наградами, они выступают на торжественных мероприятиях и траурных митингах, рассказывают о тех тяжелых для республики днях. Днестровск с особой болью помнит и чтит имена трех ребят, молодых военнослужащих срочной службы, погибших в результате вооруженной агрессии Молдовы в Приднестровье. Это Александр Ольнев, Сергей Ермонин, которые похоронены на мемориале в селе Парканы, и Александр Смирнов, останки которого покоятся на кладбище в Днестровске. Так сложилось, что родители парня давно покинули город энергетиков, живут в России и в силу старости и болезней давно не навещают могилу сына. Других родных у него здесь нет. Вначале за местом упокоения Александра, погибшего при исполнении воинского
Усе починається з Родини

Усе починається з Родини

«Гомін», О людях, Спецпроекты
Цього року придністровці відзначили одну з найважливіших дат в історії нашої молодої, незалежної республіки – 25-річчя зупинення кровопролиття на Дністрі. Сьогодні про ті події мені нагадують фотографії, які зберігаються, як велика спадщина в нашій родині. На них мій чоловік і старший син, які в 1990 році стали на захист республіки. Перегортаючи чорно-білі фотокартки в сімейному альбомі, я згадую своїх рідних – чоловіка Валерія Слободянюка і сина Сергія. На жаль, уже багато років їх нема з нами. Чверть століття тому їм вдалося вижити в тій кривавій війні, захищаючи рідне Придністров’я і людей, які мешкали в ньому. Але через неодноразові поранення й полони вони позбавилися здоров’я і вже після війни померли від важких хвороб. А починалося все, як у багатьох дубоссарських сім’ях, які не бу
Хай завжди буде сонце

Хай завжди буде сонце

«Гомін», Спецпроекты
Здавалося, що завжди буде так, як у дитячій пісні «Хай завжди буде сонце». Сонце, небо, мама... Ніхто й подумати не міг, що дідусеві розповіді про Велику Вітчизняну війну стануть не єдиними на класних годинах. Нам, народженим у Радянському Союзі через чверть століття після падіння фашистської Німеччини, не могло спасти на думку, що ми самі станемо учасниками військових дій. Мені 21 рік, чоловікові – 24, синові ще немає і двох років. Чоловік – кухар у громадському харчуванні, я – студентка, майбутній педагог. Ми – представники мирних професій. Коли почалися бойові дії, чоловік відправив мене з сином до батьків у Крим. Ледве витримали в розлуці чотири місяці. Влітку повернулися додому. Він зустрів нас на залізничному вокзалі в Тирасполі 18 червня 1992 року. Це було напередодні ночі випускно
Нас не сломить – Приднестровье будет жить!

Нас не сломить – Приднестровье будет жить!

«ПРИДНЕСТРОВЬЕ», Спецпроекты
У каждого есть рубеж, который делит жизнь на «до» и «после». Есть такая общая грань у нас, приднестровцев. Водоразделом 25 лет назад для нас стала война, развязанная Молдовой против приднестровского народа. Мы продолжаем дальше двигаться во времени, переворачивая листы календаря. Изо дня в день погружаемся в будничные заботы, праздничные хлопоты. Но саднящей раной остается трагедия 1992 года. Смерть молодых, слёзы родителей, детей, разрушенные дома – наша память хранит, не отпускает. К нам в редакцию пришло письмо двух братьев-тираспольчан – Сергея и Дмитрия Шевчук, которое принесла бабушка мальчиков Алла Григорьевна Паша. Передавая тетрадные листочки с рукописным текстом ребят и чёрно-белые фотографии, женщина рассказала, что мальчишки прочитали об акции «Парень взял автомат, потому
Це моя Батьківщина – я повинен її захищати!

Це моя Батьківщина – я повинен її захищати!

«Гомін», О людях, Спецпроекты
Читачі нашої газети добре знають про акцію, що проводиться вже протягом декількох місяців –«Парень взял автомат, потому что так Родине надо» – та далі діляться з нами своїми історіями та спогадами про літо 1992 року. Коли на території Придністров’я відбувався збройний конфлікт з Молдовою, не всі мали можливість одразу допомогти товаришам та відстоювати рідну землю. Про це й розповів кореспондентові нашої газети Микола Матвєєв, чоловік, який повернувся на свою Батьківщину, щоб захистити її. Влітку, як розповідає наш герой, його родичі, які живуть на Україні, як завжди, запасають корм для худоби на зиму. Літо 1992 року не стало винятком. Напередодні війни, не здогадуючись про її наближення, сім’я Миколи поїхала допомагати батькам косити сіно. «Був четвер, коли ми від’їхали, – розповідає ч
Чоловіками не народжуються

Чоловіками не народжуються

«Гомін», Спецпроекты
Сотні тисяч років живуть на землі люди. І стільки ж воюють між собою. Та не хочуть, не бажають визнати істину, зрозумілу більшості з нас: війни не розв’язують конфлікти, а породжують їх! Понад два десятиліття оплакують у сім’ях Придністров’я загиблих синів та дочок, чоловіків та батьків. І в Молдові оплакують. І на лівому, і на правому березі Дністра люди дотепер шукають відповідь на питання: чому, як це могло статися? І думають, як їм тепер жити далі з цим болем… У Рибниці, куди воєнні баталії не дійшли, теж є кого оплакувати. У сім’ях, на підприємствах. От і Рибницький цементно-шиферний комбінат мав у своєму колективі безстрашних захисників своєї землі, які створили свою роту ополчення на чолі із Олегом Івановичем Стариченком, майстром АЦП. У цій роті опинився і Микола Горпенюк, хлопе
Захищати  Батьківщину – це честь

Захищати Батьківщину – це честь

«Гомін», Спецпроекты
У самому центрі Бендер розташований офіс громадської організації «Союз захисників Придністров’я», головою якої є Анатолій Булда. Незважаючи на насичений графік свого робочого дня, він усе-таки приділив трохи часу нашому кореспонденту. Корінний бендерчанин, офіцер запасу військово-морського флоту, початкову військову підготовку він здобув у Кронштадті. Служив на Чорноморському флоті у Севастополі на ескадреному міноносці «Совершенный». Після демобілізації працював на Бендерському машинобудівному заводі (БМЗ). Коли піднялася хвиля націоналізму в Молдові, екстремісти не нехтували нічим, щоб посіяти між придністровським народом розбрат. У відповідь на таке зухвальство придністровський народ почав створювати робочі загони. На загальних зборах ще в 1989 році Анатолія Григоровича обрали команд
Він не міг залишитися осторонь

Він не міг залишитися осторонь

«Гомін», Спецпроекты
На Молдавській ДРЕС тривала звичайна трудова вахта. Звичайна щодо звичних налагоджених дій персоналу, але настрій у людей був дуже пригніченим. Напередодні, 19 червня, після укладеного між Придністров’ям і Молдовою довгоочікуваного перемир’я молдовські націоналісти несподівано й нахабно здійснили спробу збройного взяття Бендер. Серед білого дня опоновці розстріляли пост ДАІ на кишинівському напрямку й увірвалися на центральні вулиці міста, вбиваючи мирних жителів і руйнуючи все на своєму шляху. Горіли заводи і фабрики, захисники міста героїчно обороняли будівлю міськради, тисячі біженців йшли дорогами. Велася запекла боротьба за міст, через який війна могла перекинутися вглиб республіки. Його насилу втримували захисники. У Тирасполі ховали вбитих, тривала мобілізація добровольців. З усіх
Более 50 материалов поступило в оргкомитет акции «Парень взял автомат потому, что так Родине надо!»

Более 50 материалов поступило в оргкомитет акции «Парень взял автомат потому, что так Родине надо!»

Актуальное, Новости ГУ, Спецпроекты
Патриотическая акция, организованная госучреждением «Приднестровская газета», выходит на финишную прямую. Она завершится 1 августа, в День памяти и скорби. На сегодняшний день в оргкомитет акции «Парень взял автомат потому, что так Родине надо!» жители республики отправили более 50 материалов, которые вышли или готовятся к печати на страницах республиканских газет «Приднестровье», «Гомiн» и «Адевэрул Нистрян». Это публицистические и художественные описания фотографий о военных событиях 1992 года. По словам главного редактора газеты «Гомiн», заместителя председателя оргкомитета акции Александра Юшина, в редакции приходят совершенно разные истории той войны. «Например, в украинскую редакцию приходят описания фотографий людей, которых я лично знал, наших молодых ребят, которые принимали уч