Воскресенье, июня 25

О людях

О людях

Сонячна людина

Сонячна людина

«Гомін», О людях
У стінах Державного художнього музею міста Бендери відкрилась персональна виставка картин заслуженого діяча мистецтв Придністров’я, одного із засновників Спілки художників нашої держави Леоніда Пироженка. Символічна назва виставки – «Всесвіт Леоніда Пироженка». В урочистій церемонії відкриття вернісажу з нагоди 80-річчя митця, його чвертьвікової творчої діяльності у Придністровському драматичному театрі ім. Н. С. Аронецької взяли участь перший Президент ПМР Ігор Смирнов, депутат Верховної Ради Андрій Сафонов, начальник Державної служби з культури та історичної спадщини Марія Кирмиз, глава держадміністрації Слободзейського району та міста Слободзеї Василь Тищенко, голова Спілки художників Придністров’я Сергій Панов, інші офіційні особи та представники громадських і творчих організацій респу
Доброволець

Доброволець

«Гомін», О людях
Необхідність вибору Він знав, на що йшов. Надя довго благала його залишитися вдома. І все ж таки він твердо вирішив до вечора піти. На те були вагомі причини й обставини. Та найбільш значущим, що змусило його прийняти таке рішення, була неминуча необхідність вибору. Залишитися осторонь Олексій не міг. Втім, він завжди в таких випадках чинив по совісті, за покликом серця: «Якщо не я, то хто ж?» Так його вчили батько, брат, армія, робота. Крадькома вона проплакала весь день. Надя не хотіла відпускати чоловіка, наче знала: більше Олексій додому не повернеться. Коли в передпокої він взувався, вона в безсиллі опустилася перед ним на коліна. – Ти що? – Олексій підняв її, ослаблу й несподівано легку. – Ти що? – знову повторив, ніжно притиснувши до грудей. Лише вряди-годи здригалися її плечі й
Головне – допомагати людям

Головне – допомагати людям

«Гомін», О людях
На запитання, яка професія найважливіша, кожен відповість по-різному. А якщо запитати, яка найважча, мабуть, у першу чергу назвуть важкі чоловічі спеціальності, згадають про пожежників, рятувальників, міліціонерів або військових. Найбільш обізнаними назвуть учених, усіх працівників розумової праці. Але, на мою думку, є люди, робота яких об’єднує всі названі характеристики. Це люди, перед якими стоять найважливіші завдання – запобігати хворобам, лікувати, забезпечувати збереження і зміцнення здоров’я та працездатності людей, рятувати життя. Ці люди – лікарі. З давніх-давен саме їм належить заслуга продовження життя. За часів, коли спустошливі епідемії та війни забирали життя мільйонів людей, лікарі наполегливо шукали способи їх позбавлення та захисту від небезпечних захворювань, намагали
У тій перемозі є і її участь…

У тій перемозі є і її участь…

«Гомін», О людях, Спецпроекты
Важко згадувати про пережите на війні. І не згадувати не можна. Про свою війну розповідає Світлана Шарапова – медсестра з Тирасполя. «Скільки б років не минуло від того трагічного дня, коли почалася війна в Придністров’ї, у пам’яті моїй назавжди залишаться страждання поранених захисників наших, невтішне горе людей, які втратили своїх рідних. Я завжди говоритиму, що став наш народ на захист своїх кордонів заради мирного життя на нашій землі», – із сумом у голосі каже Світлана. Їй, тендітній, молодій дівчині, тоді теж довелося стати солдатом – вона не тільки рятувала і перев’язувала поранених, а і вчилася тримати зброю і стріляти з неї. Разом із солдатами їздила вона на військовій машині БТР уздовж лінії кордону. На моє запитання, чи страшно було, Світлана пояснює: «Ніколи не повірю, що
Медик ку о предиспозицие ӂенетикэ

Медик ку о предиспозицие ӂенетикэ

«Адевэрул Нистрян», О людях
Чя май гря ын медичинэ есте месерия де кирург ши ну фиекаре ындрэзнеште сэ оптезе пентру еа. Дар дакэ фаче ачест пас, сэ штиць кэ е конштиент. Унул динтре ачештя, каре с­а дедикат труп ши суфлет професией ши цине пасул ку ноутэциле дин лумя медикалэ, есте Александру Антонович Ботезату, медик емерит ал РМН, кирург приничипал ал Министерулуй Сэнэтэций, шефул секцией де кирурӂие а Спиталулуй клиник републикан (аний 1980­2011), шефул катедрей де кирурӂие, доктор ын штиинце медикале, професор.  Пэринций луй Александру Антонович, ориӂинар дин сатул Барабой, районул Дондушень, ерау симпли цэрань ши ерау ымпотривэ ка одрасла лор сэ плече дин сат. «Ерам мезинул, ачела каре деобичей рэмыне акасэ ши аре грижэ де пэринць ла бэтрынеце. С­ау ынтристат кынд ам плекат ла ынвэцэтурэ», ­ ышь аминтеште д­
Дорожні записки: Тирасполь – Красненьке – Білоче

Дорожні записки: Тирасполь – Красненьке – Білоче

«Гомін», О людях
Придністров’я відоме гостинністю її мешканців. Це стосується кожного куточка держави. Декілька років тому на телеканалі «Первый Приднестровский» показали сюжет про людину, яка цілком віддає себе дітям. Мова в сюжеті йшла про Миколу Бєлого, який мешкає в селі Красненьке Рибницького району. Редакційна рада ухвалила рішення надрукувати в нашій газеті докладний матеріал про цю людину, і наша група вирушила в путь. Час у дорозі промайнув швидко, і за дві години ми дісталися до потрібного місця. Працює наш герой у Красненьській російській середній загальноосвітній школі імені Т. Г. Шевченка з 1981 року. Більшу частину свого життя педагог присвятив спорту. Займався він вільною боротьбою, а нині веде в школі баскетбольну секцію. Місцеві команди постійно беруть участь у спартакіаді ПМР. Микола Вас
Кяр дакэ парашута ну с-ар фи дескис…

Кяр дакэ парашута ну с-ар фи дескис…

«Адевэрул Нистрян», О людях
Ничодатэ нимень ну ва шти ла че висязэ ку екзактитате о фемее ши кыт де ындрэзнеце пот фи виселе ей. Унеорь сынтем инкапабиль сэ не имаӂинэм че анвергурэ поате авя имаӂинация ши куражул феминин. Дар, ку тоате ачестя, фемея, апарент непутинчоасэ ши фиравэ, е ын старе сэ сурприндэ прин ынчеркэрь ши реализэрь, яр атунч кынд реалитатя и се ымпотривеште, еа гэсеште форце сэ ну ренунце ла чея че вря! «Дакэ м­ар ынтреба чинева де кред ын материализаря гындурилор ши кувинтелор, фэрэ а езита аш спуне: Да, да ши нумай да! Импортант е сэ­ць дорешть чева ку адевэрат ши сэ ну ренунць ла висул пе каре­л ай», ­ е конвинсэ Кристина Лица, чя каре де ла вырста де 13 ань а висат сэ атингэ ла проприу норий ку деӂетеле, збурынд ку парашута! Н­а ынчетат нич пентру о клипэ сэ крядэ ын чея че­й пэря реализабил.
Добра людина  з суворим обличчям

Добра людина з суворим обличчям

«Гомін», О людях
Третього червня виповнюється 89 років від дня народження видатного українського актора Костянтина Петровича Степанкова. На його рахунку близько ста ролей у кінофільмах, а також ціла низка прекрасних робіт у театрі. Багато людей пам’ятають Костянтина Петровича в обличчя, але прізвище згадують нині все рідше... І мало хто знає, що він був не тільки прекрасним актором, а й цікавою людиною. Син розстріляного У Закарпатті в далекому 1969 році під час зйомок кінофільму «Комісари» (режисером фільму був Микола Мащенко, директором – Григорій Чужий, про який «Таємниці ХХ століття» розповідали в № 9 за 2012 рік) у дворі ошатного замку в містечку Мукачеві (там знімали деякі епізоди названого фільму) ходив цей актор. Він вражав пронизливим поглядом чорних очей, які горіли неймовірною внутрішньою енер
Маю честь!

Маю честь!

«Гомін», О людях, Спецпроекты
Перед вами історична фотографія з прес-конференції командувача 14-ї російської армії генерала Олександра Лебедя, що пройшла 4 липня 1992 року. На конференції командарм зробив дуже різку заяву, в якій назвав політику Президента Молдови Мірчі Снєгура геноцидом, а Уряд Молдови – фашистським. Після нерішучого і м’якотілого командарма Юрія Неткачова рішучий і впевнений у своїй правоті генерал Лебедь зірвав у придністровців джекпот. Він чітко і зрозуміло сформулював свою позицію. Це було цілковитою несподіванкою, оскільки Юрій Неткачов взагалі уникав журналістів. Мені пощастило бути учасником тієї історичної події. У камуфляжі й тільнику під ним генерал більш ніж впевнено увійшов до конференц-залу, явно випереджаючи свій супровід. Ніколи не забуду його спокійного і «грубого» від природи басу
Відстояв свою молоду республіку

Відстояв свою молоду республіку

«Гомін», О людях, Спецпроекты
Ви – гордість народу, ви – суть його й сіль, Ядро покоління і сила залізна, Вогнисте і щедре буяння весіль, Натхнення, цвітіння, опора Вітчизни. Гафур ГУЛЯМ. Мені пощастило народитися в мирний час, не чути свисту куль і гуркоту розриву снарядів, не відчувати страх за життя рідних і близьких мені людей. За це мирне небо над головою я зобов’язаний багатьом мужнім людям, і своєму дідові Євгену Олексійовичу Фрегатову зокрема. Мій дід – офіцер Радянської Армії, закінчив Ленінградське військове-інженерне училище і все своє життя присвятив служінню Батьківщині. Тому, будучи вже військовим пенсіонером у віці 58 років, не роздумуючи вступив у березні 1992 року до лав Республіканської гвардії для захисту ПМР від націоналістів Молдови. На той час він займався формуванням батареї «Алазань» (в