Четверг, августа 24

О людях

О людях

Головна подія Великої Вітчизняної – Перемога!

Головна подія Великої Вітчизняної – Перемога!

«Гомін», О людях
По-справжньому сильні духом люди свої справи та вчинки ніколи не звеличують. І гучних слів не терплять. Тому нам, журналістам, непросто «отримати пропуск» в їхню душу. Розповідати про війну і випробування, які випали на її долю у воєнні роки, Марія Артемівна Анарбаєва не любить. Ніби воєнне лихоліття і важке повоєнне життя обійшли її стороною, не опалили душу, не завдали горя, не поранили її серце. Було все, але вона вистояла: у війні, у сімейних негараздах, проти поглядів недовіри й засудження, проти загибелі улюбленого сина, проти власної пам’яті, яка досі ворушить сторінки минулого... Її очі – по-дитячому ясні й по-старечому мудрі, з блиском розуму і думки, зі світлом невичерпної доброти. Під поглядом таких очей відпочиваєш душею, як в нестерпну спеку рятуєшся в тіні вікового дерева.
Малий бізнес – велика відповідальність

Малий бізнес – велика відповідальність

«Гомін», О людях
Аграрія часто порівнюють з воїном. І це справедливо. Адже в старовину хліборобові часто доводилося міняти соху на меч і захищати рідну землю. Боротьбу за врожай йому доводилося поєднувати з битвою на полі бою. Часи змінилися. Супостати хоч і прагнуть зіпсувати нам життя, але завдяки Росії не наважаться знову прийти до нас із вогнем і мечем. І хлібороб веде властиву йому битву за урожай. Якщо професіоналізм його високий, то й земля не підкачає. Сталося так, що два професіонали з села Глине Слободзейського району – агроном Антон Ганган та інженер Михайло Бойко – вирішили в 2000 році об’єднати свої зусилля. Спочатку взяли в колгоспі «Дружба народів» землю в оренду, а коли настав час, вони заснували товариство з обмеженою відповідальністю «Спікул». Не часто так буває навіть серед родичів, що
Фасчинатэ де историе…

Фасчинатэ де историе…

«Адевэрул Нистрян», О людях
…есте ероина скицей меле, Ирина Бантыш. Ар фи лоӂик сэ ну пун пункт, чи сэ дезвэлуй тема: унде лукрязэ, че функцие окупэ, де че а алес история ш.а.м.д. Деачея ши ну пун ачест пункт. «Бунелул меу, Илие Бантыш, пе каре ыл куноск дин аминтириле буникэй, мереу репета: «Фэрэ де трекут ну екзистэ презент ши ши ку атыт май пуцин виитор!». Дупэ рэзбой ел преда копиилор история, обьектул луй преферат. Бунелул фоарте мулт читя ши комплета програмул школар ку деталий каптиванте. Поате кэ ануме пентру ачаста копиилор ле плэчя история», — спуне Ирина Чайковская (Бантыш). Пробабил, ероина ноастрэ а рэмас пасионатэ де историе, имаӂинынду­шь бунелул ын фаца елевилор. А ынчепут сэ читяскэ литературэ историкэ, визиона филме деспре персоналитэць историче, прекум ар фи Суворов ши Ушаков, деспре вяца ши акти
Приднестровские пловцы заняли призовые места в 29-м межконтинентальном заплыве через Босфор

Приднестровские пловцы заняли призовые места в 29-м межконтинентальном заплыве через Босфор

Авторская колонка, Актуальное, О людях, Приднестровье в лицах, фактах, истории, Спорт
23 июля в Стамбуле (Турция) состоялся международный марафонский заплыв через пролив Босфор. В соревнованиях в этом году приняли участие более двух тысяч пловцов из почти 50-ти стран мира. Каждому из них предстояло проплыть дистанцию, которая составила 6,5 км. Из Приднестровья в заплыве приняли участие пять человек. Один из них – Юрий Чипак – занял второе место в своей возрастной группе. Об этом в нашу редакцию написала Татьяна Чумак, которая присутствовала на соревнованиях в качестве болельщицы. Как она отметила, организатором и идейным вдохновителем команды является любитель из Тирасполя, участник марафонских заплывов на открытой воде Вадим Нощенко, который также принял участие в соревнованиях уже во второй раз. Наш обозреватель пообщался с ним. "Традиционный марафонский заплыв в этом
Лариса Ткаченко: «Кынд арипиле се фрынг, не цинем дырз де мынь»

Лариса Ткаченко: «Кынд арипиле се фрынг, не цинем дырз де мынь»

«Адевэрул Нистрян», О людях
Омул аре невое де драгосте, де збор, де висе ши сенс. Пентру а виса ши а-шь реализа виселе, омул аре невое де арипь. Ей ачесте арипь й-ау фост дэруите ла наштере, кэч пренумеле ый есте «Лариса», чея че дин грякэ се традуче «пескэруш». «Нумеле пе каре­л ам ымь поартэ норок ши презенца арипилор се фаче симцитэ орь де кыте орь ынчаркэ сэ мэ добоаре фуртуна неказулуй. Дар, прекум штим, тоате сынт дэруите омулуй де Думнезеу — ши букурииле, ши провокэриле. Импортант е сэ штий пе каре динтре еле сэ пуй акчентул ши кынд сэ десфачь арипиле пентру ун збор де деташаре де реалитате», — е ынкрединцатэ Лариса Ткаченко, локуитоаре а сатулуй Роги, районул Дубэсарь. Речент, кяр ын мьезул верий, доамна шь­а сэрбэторит чя де­а 50­я аниверсаре. Ку ачест прилеж, а дечис сэ се деташезе де грижиле котидиене ши
Це моя Батьківщина – я повинен її захищати!

Це моя Батьківщина – я повинен її захищати!

«Гомін», О людях, Спецпроекты
Читачі нашої газети добре знають про акцію, що проводиться вже протягом декількох місяців –«Парень взял автомат, потому что так Родине надо» – та далі діляться з нами своїми історіями та спогадами про літо 1992 року. Коли на території Придністров’я відбувався збройний конфлікт з Молдовою, не всі мали можливість одразу допомогти товаришам та відстоювати рідну землю. Про це й розповів кореспондентові нашої газети Микола Матвєєв, чоловік, який повернувся на свою Батьківщину, щоб захистити її. Влітку, як розповідає наш герой, його родичі, які живуть на Україні, як завжди, запасають корм для худоби на зиму. Літо 1992 року не стало винятком. Напередодні війни, не здогадуючись про її наближення, сім’я Миколи поїхала допомагати батькам косити сіно. «Був четвер, коли ми від’їхали, – розповідає ч
Дипломэ микэ – виитор маре

Дипломэ микэ – виитор маре

«Адевэрул Нистрян», О людях
Домнишоарэ ку персоналитате каре штие че вря. Аре ун карактер алес! Е пасионатэ де кэлэторий, кэрць, артэ ши вяцэ. Штие сэ комбине перфект граба ку елеганца ши сэ гэсяскэ конфорт орьунде с­ар афла. Ышь сетязэ форцеле доар пе унде позитиве ши штие кэ динколо де мункэ ши амбицие о ашяптэ ун виитор фасчинант. Ачест портрет Анастасия ши л­а пиктат де­а лунгул анилор де студенцие, ку проприя мынэ, аштернынд пе ел нуанце дин челе май диверсе. «Кынд ам фост адмисэ ла факултате, ерам о фетицэ наивэ ши идеалистэ пе алокурь, ку океларь че инундау лумя ынтр­ун роз жукэуш. Дар одатэ ку тречеря анилор, нуанцеле с­ау дизолват, формынд ачел микс ал реалитэций ын каре трэим ку тоций. Тречеря тимпулуй м­а предиспус сэ привеск лумя ку май мултэ обьективитате», ­ повестеште Анастасия Окишан, тынэрэ локуитоа
В. Кругликов: «Сынт ун симплу фотограф»

В. Кругликов: «Сынт ун симплу фотограф»

«Адевэрул Нистрян», О людях
Ла 12 юлие ам маркат Зиуа мондиалэ а фотографулуй, професие каре ышь ынчепе история ын 1839. Луи Дагер, ла о ынтрунире а Академией де Штиинце ши челей де Арте дин Парис, а презентат о ноуэ методэ де фиксаре ши обцинере а имаӂиний. Одатэ ку апариция камерелор фото май ушоаре, сфыршитул сек. XIX, с­а рэспындит практика фотографией журналистиче. Де атунч ши апаре ноциуня де «професие де фотограф» ши доуэ тендинце импортанте – фотография реалистэ ши чя формо-­артистикэ. Ын РМН сэрбэтоаря ну се маркязэ, дар ачаста ну ынсямнэ кэ ну авем фотографь ынчепэторь сау май професионишть. Ын ажунул сэрбэторий ам авут о ынтылнире ку Валериу Кругликов, мембрул Униуний фотопикторилор дин РМН. А ындрэӂит арта фотографией ын 1979, фреквентынд клубул «Поиск» дин Тираспол. Ынтемееторул клубулуй, Анатолие Витк
Тренер і просто друг

Тренер і просто друг

«Гомін», О людях
Ось уже понад 10 років тираспольчанин Валерій Федорович Шумілов навчає людей мистецтва гри в більярд. Ще в ранньому дитинстві він зацікавився цим видом спорту і досі не перестає ним захоплюватися. Раніше він був тренером з легкої атлетики, та все-таки найбільшим захопленням його життя був і залишається більярд. Любов до цієї гри зародилася у нього ще в дитинстві, коли він після занять у школі поспішав на роботу до батька: там був більярдний стіл. Пізніше Валерій Федорович серйозно зайнявся легкою атлетикою. І після закінчення школи вступив на факультет фізичного виховання Кишинівського педінституту. За щасливим збігом обставин заняття проходили поруч з Комсомольським озером, біля якого була більярдна. Одного разу Валера зайшов туди і, зігравши кілька партій, став фанатом цієї гри. Вале
Ми пам’ятаємо

Ми пам’ятаємо

«Гомін», О людях
Минув рік від того тяжкого дня, як пішов з життя наш колега Володимир Наумець. Це був грамотний, талановитий журналіст, зі своїм світоглядом, баченням навколишнього світу. І досвід він мав чималий, адже перш ніж потрапити до нашої газети, Володимир Олександрович поїздив по просторах колишнього Радянського Союзу, попрацював у багатьох ЗМІ. Республіканська газета «Гомін», якій він віддав 23 роки життя, стала його останньою гаванню. В. О. Наумець мав свій, тільки йому притаманний стиль, умів так подати власні матеріали, що їх читали на одному диханні. Досконале знання української літературної мови допомагало йому писати в різних жанрах. Крім статей на злобу дня, він писав аналітичні роботи, в яких проглядалося особисте ставлення автора до будь-якої проблеми. А його нариси та замальовк